Російський Чай Таганрог
Сегодня, прямо сьогодні Анонімуси були в «Російському чаї». Тобто огляд, по суті, із запалу зі спекою!
Як і годиться, трохи історії. Кафе (а точніше, кафе-клуб) було відкрито у грудні 2010 року, тобто заклад відносно молодий. Хоча я знаю заклади ще молодші. Заклад багато разів продавався-перепродавався. Ще мої батьки ходили в кафе, яке називалося так само і знаходилося там же.
Загалом, нове кафе зі старою назвою. Знаходиться кафе зліва від білого будинку. На тлі будівлі адміністрації кафе абсолютно непомітно, але шукає та знайде. Вивіска виконана під хохлому, тому одразу стало зрозуміло, як там, усередині. Але огляд одного опису вивіски - моветон, тому ми зайшли всередину.
Зайшли і одразу встали. Бо було на що подивитись. У коридорі (чи як воно точно називається?) одразу багато чого: тут є настільний футбол, колодязь та туалет. Так-так, саме цей набір: настільний футбол, колодязь та туалет.
Очевидно, що колодязь виконує виключно декоративну функцію. Колодязів з внутрішнім підсвічуванням я бачив не так вже й багато, тому я зазирнув усередину. Чекати там 30-метрової глибини я не став, тому був задоволений якимсь півметром до підлоги.
Потім ми зайшли всередину. І я став уже звично й енергійно крутити головою, намагаючись все розглянути. Перша «незвичність» - склепінчаста стеля. Не так часто побачиш у будівлі криницю, а ще й склепінчасту стелю.
На другій фотографії видно велику кількість музичного обладнання та ударних. Це тут не так. Справа в тому, що практично щодня в «Російському чаї» проводяться музичні вечори, коли приїжджають музиканти, DJ-ї та грають живу музику. Це цікаво, щоправда. Притому веселка музичних стилів величезна, тут можна послухати фолк, джаз, рок, блюз, реггі. Та багато чого! На мою думку, сюди можна ходити тільки заради того, щоб послухати живу музику. Гра DJ-єв також можна назвати «живою» - вони імпровізують на ходу, а не тупо ставлять свій диск і майстерно жують жуйку.
Ми сіли біля вікна, тому що тут найсвітліше місце. Висвітлення в кафе незвичайне: незважаючи на середину дня, у приміщенні панує напівтемрява. Основний потік світла йде із вікон, що на фотографіях зверху. На фото видно, що є і лампи, але вони виконують більше декоративну функцію.Та гаразд, чого гріха таїти: всі лампи виконують декоративну функцію!
Отже, сіли біля вікна. Захотів повісити куртку (вішалки біля вікон – розкрию неочевидний факт) – не вийшло. Занадто маленька у куртки петелька. Ну і добре. До нас одразу підлетіла офіціантка та роздала меню. Незважаючи на хохлому та балалайки, меню було ламіновано. Взагалі це хороша традиція, особисто мені подобається ламіноване меню. Ми замовили собі по сендвічу, офіціантка запропонувала принести каву одразу, і ми погодилися. Я замовив собі каву з блю-курасао.
На вікнах знаходиться багато різних різниць:
Анонімус запитав, чи можна курити - курити виявилося не можна. Для куріння є спеціальний зал. Ходячи назвати приміщення за 10 квадратних метрів залом язик не повертається - але місце для куріння є, і воно не на вулиці. А це тішить, якщо чесно. Місце для куріння знаходиться поруч із баром, тому ти й офіціантки завжди бачать один одного.Про приватність можна забути, але обслуговують швидко. І накурено сильно.=(
Бачите, біля цукорниці лежить білий листочок? Це вам не просто так, листочок. Хах. Це ось що:
Якщо ви не є активним користувачем інтернету, то ви можете дізнаватись про музичні плани закладу саме за цими листочками. Їх не можна брати з собою, але м'яти їх не варто. Як видно, ціни на «концерти» цілком божественні. Так, щотижня туди ходити студент не зможе, але періодично з'являтися там можна.
Тим часом нам принесли наші сендвічі. Сендвічі як сендвічі-нічого незвичайного. Знову там помідори, які я не їм. >.<
Як виявилося, сусідом по барній стійці виявився господар закладу - Григорій. Він з нами мило поговорив: ми розповіли, хто ми такі, він розповів, хто він такий.Григорій поділився важливою думкою - тютюн для трубки краще зберігати у фользі, щоб він (тютюн) не сох; а також повідомив, що йому терміново потрібен програміст, який пише на Сях. Якщо ви пишите на Сях - зверніться до анонімус - він все влаштує. Потім він одягнувся і спокійно кудись ретирувався.
Тим часом люди приходили та йшли. Людей тут було не дуже багато, все-таки це день. Сиділа мама (бабуся?) з дитиною, хлопець із дівчиною та кілька чоловіків. Грала якась музика, але не кафе-де-мар та не блюз, а щось інше, не пригадаю вже. Обстановка розслаблює, якщо чесно.
Розваживши вуха, Анонімус дізнався, що ліцензії на алкоголь поки немає, але вона ось-ось з'явиться.
І вже попрощавшись з усіма, ми згадали: туалет! Потрібно сфоткати туалет! І так, ми не дарма згадали, бо там є що фоткати:
На дверях немає звичних «М» та «Ж». Вам доведеться вирішувати, півник ви, або курка. Чесно скажу – я довго думав, хто я. Але подумав, що чоботи півня мені більше подобаються, ніж елегантні туфлі курки, тому я відчинив двері саме з ним.
Усередині - розмальована стіна і увага рецепти російських народних страв. Музика не грає – зате можна почитати. Звичайно, приховати фізіологічні звуки музикою не вийде. Але ви можете читати рецепти вголос і голосно!
Ми пофоткали, трохи пограли в настільний футбол, який стоїть біля туалету (дуже мудро, до речі), і вийшли на вулицю.
Загалом заклад сподобався. Воно незвичайне. Хохлома, звичайно, вже притерлася, але це гасне на тлі живої інструментальної та електронної музики. І акцент тут саме на музичності закладу, а не на хохломі. Алкоголю немає – скоро з'явиться. Можна грати в доміно, шахи та шашки. Є Wi-Fi. Курити можна – але тільки у відведеному місці.Непогано, скажімо так, дуже непогано. Собі я дав обіцянку обов'язково сходити туди ще раз - послухати музику, що грається там. Дуже вже цікаво.
Фотографії: Олександр Бакай.
Оцінка пошуковика: 4.7 Максимум: 5. Кількість врахованих голосів: 102.
