Історія вина: від давнини до наших днів

Привілей називатися «батьківщиною виноградного алкоголю» оспорюють одразу кілька країн: Грузія, Туреччина, Вірменія, Іран, Азербайджан, Абхазія. Перші знахідки, що свідчать про присутність раннього виноробства, знайшли саме на території цих найдавніших регіонів. Належать вони до епохи неоліту, саме до VI тисячоліття до зв. е.

Суперечки не вщухають, пошуки продовжуються, до гонки першості приєднуються все нові і нові держави.

Хто перший

На даний момент звання «колиски виноробства» розділене між кількома місцевостями: Закавказзя, Східної Анатолії та північною областю гори Загрос.

Пізніші знахідки у вигляді винних пресів і черепків старовинних судин датуються V-II тисячоліттям до н. е. і належать Кіпру, Греції та Єгипту.

В одній із китайських гробниць було знайдено найдавніше вціліле до наших днів вино, яке розлили в пляшки в XIV столітті до н. е.

Виноробство в давнину

Найбільший внесок у процес виготовлення вин зробили фінікійці, греки та римляни.

Перші активно поширювали напій у Середземноморському регіоні, Північній Африці, Сицилії та Іспанії.

Греки та римляни, перейнявши естафету, продовжили розпочате, значно поглибивши і розширивши фінікійські традиції.

Древні елліни перетворили розпиття вина в справжнє мистецтво, експериментуючи з температурою, способами подачі та включаючи в напій незвичайні добавки у вигляді різноманітних спецій та трав.

Грекам належить і винахід витриманого вина: вони були першими, хто спробував продовжити термін життя продукту, що полюбився.

Цікаво, що пияцтво серед жителів Стародавньої Греції не заохочувалося (навпаки – віталася поміркованість), для зменшення міцності напій розбавляли водою. Виняток становили бенкети і свята, коли вино буквально текло рікою.

Римляни запозичили грецькі традиції та поступово замінили популярне до цього пиво новим напоєм, який став універсальним та доступним.

Вино вживали все – від рабів до правителів. Жителі Римської імперії доповнили виноградарство корисними удосконаленнями, наприклад, опорами у вигляді шпалер (раніше для цих цілей використовувалися дерева). Використовували вино і як підношення богам.

У древніх єгиптян, на відміну греків і римлян, вино вважалося дорогоцінним напоєм.

Найбільшими були виноградники фараона, хоча сам правитель вживати міцний напій не міг: це заборонялося.

Спиртне обожнювалося і приносилося як підношення земним і небесним покровителям.

Мистецтво виноробства передавалося нащадкам у вигляді записів рецептів та технологій обробки лоз.

Древнім єгиптянам були відомі щонайменше 20 сортів винограду.

Від Середньовіччя до наших днів

До середньовіччя виноградні плантації поширилися в північно-європейські, азіатські та африканські регіони. Найбільшої популярності набули напої з Франції, Іспанії, Італії, Німеччини, Угорщини та Португалії.

У цей період виноробство розвивалося в кількох напрямках:

1. Важливу роль грали монастирі: вони володіли величезними виноградними плантаціями, виводили нові сорти та виробляли великі партії спиртного.

2. У Європі формувалися головні виноробні регіони, які лягли в основу сучасного поділу на пріоритетні та менш значущі зони у сфері виготовлення вин.

3. Культивування та обробка лоз удосконалювалися і досягли високих результатів, тоді як самі напої з винограду були дуже посередніми.

4. Цінувалося молоде вино, оскільки зберігати спиртне більше року ще не навчилися: продукцію, що залежалася, намагалися збути швидше.

5. Виноградні напої були доступні лише вищим верствам населення і вважалися привілеєм аристократії.

6. Спиртне, зокрема вино, допомагало у боротьбі з інфекційними захворюваннями, але не у вигляді ліків, а як заміна забрудненої води, яка при вживанні часто була джерелом зараження.

Новий час приніс у європейську виноробну галузь чимало відкриттів та винаходів.

Почався тривалий процес удосконалення напоїв та пошуку способів продовження їхнього «життя».

До XVII століття витримані вина виробляли лише середземноморських странах.

Новий період ознаменувався кількома «геніальними знахідками»:

1. Вина почали розливати у скляні пляшки та закупорювати пробками. До цього використовували тільки дерев'яні барила.

2. З'явилися кріплені напої (мадера, портвейн, херес), які швидко стали популярними.

   Додавання спирту у вина дозволяло збільшити термін зберігання та транспортувати алкоголь на інші континенти.

3. Поліпшився якісний склад вин, з'явилися нові методи виготовлення (купажування, ароматизація травами, фруктами, прянощами тощо), стала вище цінуватися витримана продукція.

   У XVII столітті було винайдено перше шампанське. У XVIII столітті сформувалися багато відомих брендів у сфері виноробства.

4. Почалося освоєння територій Нового Світу як плантації для закладення виноградників.

   У XVI–XVIII столітті європейські сорти з'явилися на території Мексики, Чилі, Аргентини, Перу, Каліфорнії та Австралії.

Найважчим для європейських виноробів стало XIX століття, коли через нашестя філоксери та грибкових захворювань постраждали багато виноградників. На їх відновлення було витрачено чимало сил, коштів та часу.

Для Росії це період, навпаки, виявився сприятливим. Саме в XIX столітті місцеве виноробство набуло промислового розмаху, були сформовані головні виноробні регіони.

Особливого розмаху виробництво вин досягло на Кубані, у Криму, Дагестані, Краснодарському і Ставропольському краї, Ростовській области.

XX століття виноробства

1. Відродженням та активним розвитком винної справи в Європі.

2. Зростанням обсягів виробництва виноградного спиртного в Новому Світі.

3. Занепадом виноробної галузі на території радянських держав, де в рамках антиалкогольної кампанії було знищено величезні плантації виноградників та безліч унікальних сортів.